Автомобиль первый – Каким был первый в мире автомобиль — Интернет-магазин мототехники, магазин по продаже квадрациклов, скутеров, мотоциклов, снегоходов, продажа мототехники в Санкт-Петербурге

Автомобиль первый – Каким был первый в мире автомобиль

Содержание

6 периодов, особенности, интересные факты

Содержание статьи

Прообразы автомобилей

Первый механизм, положенный в основу современных машин – колесо. Оно было изобретено на территории современной Румынии более 5 тысяч лет тому назад, распространилось по Европе и всему миру. Сейчас колёса используются для всех подвижных машин.

Используя колёса, человек придумал тачку для перевозки камней и земли. Усовершенствовав тачку, он установил её на два колеса. Первым прообразом нынешних машин стала телега на четырёх колёсах. Поначалу она приводилась в действие мускульной силой людей. Затем в качестве тяги стали использоваться животные.

Жители различных стран приспособили для упряжи в телеги животных, исторически проживающих на данной территории. Такой тяговой силой в разных регионах планеты Земля стали лошади, мулы, волы, ослы.

В 1817 году немецким профессором бароном Карлом фон Дрез из города Карлсруэ создан макет первого самоката с рулём. Дальнейшее усовершенствование позволило передвигаться человеку с помощью педалей, которые он крутил ногами. Повсеместно стали появляться четырёхколёсные тележки, приводившиеся в движение педалями.

Автомобиль на паровой тяге

Большой толчок техническому развитию принесло использование в составе подвижного средства паросиловой установки. Первый автомобиль, передвигавшийся на паровом ходу, построил Фердинанд Вербст. Машина была небольшой, ею игрался император Китая. Паровой автомобиль поначалу не получил должного распространения. В 1680 году Исаак Ньютон подробно описал экипаж, движущийся посредством пара.

Кузнец из Англии Томас Ньюкомен в 1712 году впервые продемонстрировал публике атмосферный двигатель собственного изобретения. Его паровые машины стали распространяться по всей Англии. К 1735 году по всей стране их насчитывалось более сотни единиц.

Полноразмерную паровую машину запатентовал в 1770 году изобретатель из Франции Никола Джозеф Кюньо. Она служила для транспортировки артиллерийских орудий.

Изобретение двигателя внутреннего сгорания

Самый важный момент в истории мирового развития автомобильной техники наступил тогда, когда был изобретён двигатель внутреннего сгорания. В 1799 году француз Ф. Лебон открыл светильный газ — смесь, состоящую из нескольких газов:

метана;
окиси углерода;
водорода и других.

Изобретение двигателя внутреннего сгорания

Сначала он использовался для освещения. В 1801 году Лебон получил патент на газовый двигатель, состоящий из камеры сгорания и двух нагнетательных компрессоров. Далее всё развивалось по нарастающей. В 1804 году бельгиец Жан Этьен Ленуар предложил использовать электрическое зажигание в цилиндрах для воспламенения горючей смеси.

Такой двигатель был запатентован в 1859 году. Всего было выпущено несколько сотен подобных моторов. Ещё дальше пошел немецкий инженер Август Отто. В 1864 году он получил патент на собственную модель газового двигателя с КПД, равным 15 %. Его фирма «Отто и Компания» произвела около 5000 моторов. В этот же период появился четырёхтактный двигатель.

К 1897 году было произведено 42 000 моторов на светильном газе. Бурное развитие двигателей подталкивало учёных всего мира к поиску эффективного горючего. Американец Брайтон первым разработал в 1872 году испарительный карбюратор и применил бензин в качестве топлива для двигателя внутреннего сгорания.

Дополнительно советуем прочитать статью нашего специалиста, в которой он рассказывает о том, что такое октановое число бензина.

В 1883 году талантливые немецкие инженеры Готлиб Даймлер и его друг Вильгельм Майбах создали бензиновый двигатель. По всем техническим характеристикам силовой агрегат подходил для установки и эффективного использования в составе автомобиля.

Окончательно усовершенствовать мотор удалось в 1893 году конструктору из Венгрии Донатом Банки. Он внедрил в конструкцию простую, но надёжную систему питания. Банки придумал карбюратор, используемый до наших дней. Бензин распылялся по всем цилиндрам, появилась система жиклеров, топливная смесь стала всасываться через карбюратор.

Первое производство автомобилей

Учёные до сих пор продолжают научные споры, кто изобрёл машину. Автомобиль стал плодом совместного исторического поиска учёных на протяжении трёх веков удобного транспортного средства для всего человечества. Первым человеком, построившим автомобиль, стал инженер из Австрии Зигфрид Маркус.

Проводя свои опыты по созданию горючей смеси бензина с воздухом, он разжигал свечу. Смесь воспламенилась, произошел взрыв. Маркус сделал выводы, а в начале 1864 года его двигатель был установлен на трёхколесную повозку. Машина стала первым в истории автомобилем.

Но лавры первенства получили другие изобретатели. Официальные источники известили весь мир в 1885 году о создании первого автомобиля с бензиновым двигателем. Его создателем стал немецкий талантливый конструктор, выдающийся инженер Карл Бенц. Через год он получил патент на собственное инновационное изобретение.

К патенту прикладывалось разрешение о начале серийного производства автомобилей. Немецкий изобретатель создал опытный образец машины, наладил производство и стал великим предпринимателем XIX века. Его завод стал первым предприятием по серийному выпуску долгожданных автомобилей для Германии, Европы и всего мира.

С этой поры люди перестали воспринимать машину как игрушку. Автомобиль стал полноценным средством передвижения.

1989 год ознаменовался открытием нового завода по производству автомобилей – французского Pahnar et Levassor. В 1991 году возникла ещё одна французская компания – Peugeot. Европа стала центром автомобилестроения для всего мира. В эту же пору стали открываться другие автомобильные компании Европы, Америки, Германии и многих других стран, известные до сегодняшних дней.

Автомобили бронзовой эры

Бронзовая эра для автомобилей началась в 1905 году. Это название данный исторический период получил за то, что кузовные детали машин той поры штамповались из листовой бронзы. Бронзовые авто уже были для большинства пользователей не какой-то диковинкой либо игрушкой. Машина стала необходимостью для перемещения, работы, путешествий, перевозки грузов.

Во всём мире началось массовое производство машин различных классов, исполнений, комплектаций. Параллельно с развитием автомобилестроения набирали мощность другие родственные отрасли. В этот 10-летний период стремительно развивались:

производство шин;
металлургия;
производство стекла;
изготовление сальников, уплотнителей, манжет;
химическая сфера;
производство поролона, кожзаменителя, картона;
возросло производство автомобильных масел, жидкостей, красок, эмалей;
производство аккумуляторов, электрооборудования.

Для движения автомобилей необходимы хорошие дороги, мосты, развязки. В крупных мегаполисах и больших населённых пунктах началось грандиозное строительство данных объектов, возникали новые трассы, автострады, асфальтированные дороги.

С введением правил дорожного движения стали организовывать курсы и школы по обучению вождению, обращению с техникой, правилам езды по автодорогам.

Автомобили винтажной эры

С 1919 года началась винтажная эра автомобилестроения. До этого двигатель располагался в автомобилях в заднем отсеке. Это затрудняло охлаждение силового агрегата. Конструкторами было внедрено переднее расположение двигателя и наличие водяного радиатора перед ним. Встречными потоками воздуха радиатор теперь интенсивно охлаждал рабочую жидкость, которая циркулировала через него в двигатель внутреннего сгорания.

Тепло постоянно стало отводиться от силового агрегата, предохраняя установку от перегрева. Если первые машины бронзовой эры изготавливались с открытым верхом, то для автомобилей винтажной эры стали изготавливать закрытые кузова со стеклянными окошками. Впоследствии был изобретён специальный автомобильный стеклоподъёмник. Благодаря этому механизму стало возможным открывать окна в машине на любую величину.

Автомобильные компании всех стран стали стандартизировать управление автомобилями. Были стандартизированы подшипники, крепёжные изделия – болты, гайки, шайбы. Широкими темпами велась унификация основных узлов, деталей, комплектующих изделий. В целях взаимозаменяемости создавалась конструкторская документация, крупные заводы обменивались чертежами между собой и помогали более мелким предприятиям в плане стандартизации и унификации изделий.

Период винтажной эры ознаменовался следующими изобретениями, которые стали играть ключевую роль в конструкции транспортных средств:

гидравлическая тормозная система;
передний привод;
системное управление;
двигатели внутреннего сгорания с множеством клапанов – вплоть до 16;
верхнее расположение распределительного вала;
автоматическая трансмиссия;
двухступенчатая коробка передач.

Эра винтажных автомобилей длилась 10 лет, с 1919 по 1929 год и стала определённым рывком в эволюции мирового машиностроения.

Довоенная эпоха

После винтажной эры в сфере автомобилестроения наступила довоенная эпоха. Перед Второй мировой войной машиностроение и производство автомобилей в передовых странах развивались бурными темпами. Ежегодно наблюдался прирост выпускаемой продукции. В мире производилось более 4 млн автомобилей ежегодно. Главным мировым лидером в этой промышленной гонке выступали США.

Американские автомобильные корпорации, расположенные в Чикаго, Дейтройте производили колоссальные объёмы продукции.

В период 30-х годов прошлого столетия в США образовалась «большая тройка» гигантов автомобилестроения, состоящая из промышленных машиностроительных концернов – General Motors, Ford, Chrysler. Эти корпорации играют ключевую роль в производстве автомобилей и в настоящее время.

Перед войной автомобильная промышленность США производила 83 % от всего мирового рынка машин. На долю западноевропейских производителей выпадало 14 % от всего оборота транспортных средств. Эту гонку технических монстров планеты перечеркнула Вторая мировая война. Автомобилестроение было отброшено далеко назад. В годы войны появились новые задачи, которые необходимо было решать в первую очередь.

Послевоенная эпоха

После окончания Второй мировой войны расклады в автомобильном машиностроении изменились. Германия стала одним из самых ключевых игроков на рынке производства и реализации автотранспортных средств. «Немецкое чудо», которое претворялось в жизнь с помощью американских спонсоров, позволило разрушенной стране за 10 послевоенных лет стать наиболее развитой страной Европы в техническом отношении.

Мировой рынок стран с развитым автомобилестроением пополнила Япония. В Стране Восходящего Солнца бурными темпами стали строиться машиностроительные корпорации, которые за короткий срок освоили производство лучших мировых образцов автотранспортной техники: Toyota, Mitsubishi, Mazda, Nissan, Honda, Suzuki, Subaru.

Европейские производители сумели увеличить свою долю в общемировом объёме выпуска автомобилей до 46 %, японцы овладели примерно 13 % всего рынка, США снизили темпы до 32 %.

В послевоенный период построены новые крупные автозаводы во Франции, Нидерландах, Италии, Швеции. Мировое производство автомобильной техники стало развиваться ещё большими темпами, чем до войны.

Современные автомобили

Нынешнее мировое автомобильное производство измеряется миллионами штук продукции. Помимо традиционных участников рынка – США, Канады, Германии, Франции, Японии, Швеции — многие мировые государства являются почётными членами клуба автомобилестроителей. Собственные машины выпускают: Корея, Австралия, Бразилия, Индия.

Статистика мирового авторынка в 2017 году

Огромный автомобильный рынок в наше время организовал Китай. Производители из Поднебесной стали виртуозами в проектировании, изготовлении и реализации как моделей собственной разработки, так и любых европейских, американских по лицензиям на своих автосборочных заводах. Россия также является крупнейшим игроком на мировом автомобильном рынке.

Мировое производство автомобилей за 2008 год показано в таблице внизу

Всего в нашей стране насчитывается 20 основных автомобильных заводов, производящих машины собственной конструкции. Кроме того, по зарубежным лицензиям выпускают иномарки ещё 20 сборочных заводов. Все предприятия сертифицированы в мировой системе сертификации ISO:9001 и соответствуют высшим стандартам качества.

Современный автомобиль для человека эпохи начала зарождения машин представляет собой техническое средство сродни самолёту либо космическому кораблю. Когда-то великий мастер кисти и технической мысли Леонардо да Винчи создавал на своих холстах автомобили будущего. Но такой степени совершенства не мог предусмотреть даже великий мастер.

Современный автомобиль является вершиной технической мысли. Это настоящий роботизированный комплекс. Нынешняя машина может развивать колоссальную скорость – до 500 км/ч. Датчики парковки позволяют расположить транспортное средство в самом тесном пространстве. Системы спутниковой навигации ориентируют водителей даже в самых труднодоступных местах.

Машины оснащаются сложнейшей электроникой, позволяющей прогреть двигатель на расстоянии и совершить пуск в любой мороз. Умные узлы, наподобие дифференциала, распределяют нагрузки оптимальным образом, позволяя качественно вписываться в повороты и выбираться из сложных дорожных условий. Бортовые компьютеры сейчас контролируют все системы жизнеобеспечения машин, подсказывая водителям выход из критических ситуаций.

Будущее автомобиля

Высокие технологии, современные материалы, свежие технические идеи способствуют дальнейшему развитию автомобиля. Машина будет развиваться как транспортное средство с хорошим обзором, великолепным дизайном, современными эргономическими характеристиками. Значительное внимание конструкторов и проектировщиков будет уделяться созданию уюта и внутреннего комфорта для водителя и пассажиров.

Поскольку автомобиль является скоростным объектом, на первое место ставится абсолютная безопасность водителя и пассажиров. Будут использоваться и совершенствоваться уже имеющиеся, а также создаваться новые средства по защите человека в момент ДТП:

защитные ремни;
мягкие материалы для рулевого колеса и колонки;
специальные стёкла, не позволяющие травмироваться;
утопающие острые детали интерьера;
совершенные подушки безопасности.

Сейчас в мировом автомобилестроении широко разрабатываются и уже эксплуатируются автомобили без водителя. Транспортным средством полностью управляет роботизированный комплекс и встроенный компьютерный мозг. Возможно, в скором будущем все наши автодороги будут выглядеть именно так. Человек будет только пожинать плоды высоких технологических процессов, а машины будут работать.

Итоги

Проследив историю мирового автомобилестроения, можно сделать простой вывод. Автомобиль прошёл длинный и тернистый путь от изобретения колеса до нынешних времен. Сейчас машина является не роскошью, а транспортным средством для каждого человека.

Это настоящий механический помощник в хозяйстве, труженик на производстве. Автомобиль позволяет по-настоящему насладиться жизнью, увидеть далёкие страны, побывать на море. Пусть же он и дальше совершенствуется и приобретает новые полезные качества на благо всем людям.

Пожалуйста, оцените этот материал!

Загрузка…

Если Вам понравилась статья, поделитесь ею с друзьями!

motorsguide.ru

Історія автомобіля — Вікіпедія

Парова машина Кюньо у розрізі

Історія першого автомобіля почалася з XVIII століття з появою перших парових машин, які використовувалися для військових потреб. Зацікавленість у машинах приводить до винайдення нових технологій та їх швидкого розвитку на початку XIX та впродовж всього XX століття. У цей час було винайдено двигун внутрішнього згоряння, повний привід, систему впорскування палива, ручні гальма, коробку передач та навіть електромобіль, який через замалу популярність повністю зник з поля зору до початку XXI століття, коли знову виникла зацікавленість в екологічно чистому транспорті. Самі ж автомобілі стали використовуватися для перевезення пасажирів та набули великої популярності у всьому світі, особливо завдяки виробникам «Великої трійки» (GM, Ford і Chrysler).

Перший автомобіль в Україні з’явився в 1891 році в Одесі, його власником був видавець і редактор «Одеського листка» Василь Васильович Навроцький.

Хронологія історії автомобілів[ред. | ред. код]

Першопроходці[ред. | ред. код]

Парова машина Фердинанда Вербіста (1678 рік)

Прообразом першого автомобіля стала самохідна іграшка для китайського імператора, створена членом єзуїтської громади в Китаї Фердинандом Вербістом близько 1672 року.^[1]

Німецький інженер Карл Бенц, винахідник безлічі автомобільних технологій, вважається винахідником сучасного автомобіля. Чотиритактний бензиновий (газоліновий) двигун внутрішнього згоряння, який представляє найпоширенішу форму сучасного самохідного руху — розробка німецького винахідника Ніколауса Отто. Подібний чотиритактний дизельний двигун був також винайдений німцем Рудольфом Дизелем. Також однією з технологій є водневий паливний елемент, як заміна для газоліну, був винайдений німцем Крістіан Фрідріх Шенбейн у 1838 році. Автомобіль на електричній батареї зобов’язаний своєю появою одному з винахідників електродвигуна угорцю Єдлик Аньошу та створений у 1858 році свинцево-кислотному акумулятору Гастона Планте.

Першим українським автомобілем став автобус, створений у механічній майстерні інженера В. Н. Стасюлевича у 1909 році.

Парові автомобілі[ред. | ред. код]

Модель парової машини Кюньо (1871 року)

Перший американський автомобіль

Вважають, що перші парові самохідні машини розроблені ще в кінці XVIII століття. У 1770 і 1771 році Ніколя-Жозеф Кюньо продемонстрував свій експериментальний тягач артилерійських знарядь на паровій тязі (фр.

fardier à vapeur). Конструкція Кюньо виявилася непрактичною і не розвивалася в його рідній Франції, а центр інновацій перейшов до Великої Британії. У 1784 році в Редрут^[en]Вільям Мердок побудував робочу модель парової карети^[2], а в 1801 році Річард Тревітік вже їздив на повнорозмірній машині по дорогах Камборне^[en]. Такі машини в той час були у моді і протягом наступних десятиліть були розроблені такі нововведення як ручне гальмо, багатоступенева трансмісія і поліпшено кермове управління. Деякі були комерційно успішні в забезпеченні громадського транспорту, поки громадський спротив не виступив проти цих занадто швидких машин та спричинив прийняття в 1865 році закону «Locomotive Act», який вимагає, щоб на громадських дорогах Великої Британії перед самохідними машинами йшов чоловік, розмахуючи червоним прапором і дмущим у сигнальну дудку. Цей закон придушив розвиток дорожнього автотранспорту практично на всю решту XIX століття. Усі результати зусиль інженерів і винахідників були кинуті на залізничні локомотиви. Закон не скасовувався аж до 1896 року, хоча необхідність у червоному прапорі була усунена в 1878 році.

Перший патент на автомобіль в Сполучених Штатах було надано Оліверу Евансу в 1789 році.^[3]^:ст.27 Еванс продемонстрував свою першу успішну самохідну машину, яка була не тільки першим автомобілем у США, але також і першою машиною-амфібією (оскільки була здатна подорожувати на колесах по землі і за допомогою лопат на воді).

У 1815 році професором Празької політехнічної школи Юзефом Божек була зібрана парова машина на рідкому паливі^[3]^:ст.27, а в 1813 році Волтером Хенкок чотиримісний паровий фаетон^[en].^[3]^:ст.27 У 1867 році канадець Генри Сет Тейлор на ярмарку в Станстед продемонстрував свій паровий баггі.^[4] У 1873 році французький винахідник Амадей Болле зібрав чотирьохколісний пасажирський автомобіль.

Електромобілі[ред. | ред. код]

Flocken Elektrowagen вважається першим електромобілем

У 1828 році угорець Єдлик Аньош, який винайшов ранній тип електродвигуна, створив мініатюрну модель автомобіля, що приводиться в рух за допомогою його нового двигуна.^[5] У 1834 році винахідник першого електродвигуна постійного струму, коваль штату Вермонт, Томас Девенпорт встановив свій мотор у маленьку модель машини, якою він оперував на кільцевому електрифікованому треку, а у 1837 році отримав патент на перший електромобіль.^[6] У 1835 році голландський професор міста Гронінген Сібрандус Стретін і його помічник Крістофер Беккер створили невелику електричну машину, що приводиться в рух не перезарядженими первинними електричними елементами^[en].^[7] У 1838 році шотландець Роберт Девідсон розробив електричний локомотив, який досягав швидкості 6 км/год (4 милі/год). В Англії в 1840 році було надано патент за використання рейкових шляхів як провідника електричного струму, а подібні американські патенти були також видані в 1847 році Лиллей і Колтен. Приблизно в період між 1832 і 1839 роком громадянин Шотландії Роберт Андерсон винайшов першу грубу електричну карету, що приводиться в рух не перезарядженими первинними електричними елементами.

У 1888 році німецький винахідник Андреас Флокен перший електромобіль у світі Flocken Elektrowagen.^[8]

Перші електромобілі були популярні на початку XIX століття, тому що були зручніші на відміну від бензинових та парових. Але швидкий розвиток двигуна внутрішнього згорання та введення нових технологій, а також розвиток нафтопереробної промисловості повністю витіснили електромобілі. У XXI столітті, через забруднення навколишнього середовища бензиновими автомобілями, повернулися до цієї технології як до екологічно-чистої та дешевої.

Двигун внутрішнього згорання[ред. | ред. код]

«Перша машина Маркуса» (1870)

Benz Patent-Motorwagen (1885)

Перші спроби виготовлення і використання двигунів внутрішнього згоряння були ускладнені через відсутність відповідного виду палива, особливо рідкого, а ранні двигуни використовували газову суміш.

Перші експерименти з використанням газів були проведені швейцарським інженером Франсуа Ісааком де Рівасом у 1806 році, який зібрав двигун внутрішнього згоряння, що працював на воднево-кисневій суміші, і англійцем Семюелем Брауном у 1826 році, який експериментував з власним двигуном на водневому паливі в ролі транспортного засобу до Шутерс Хілл (англ. Shooters Hill), південно-східний Лондон. Гіппомобіль^[en]бельгійця Етьєна Ленуара з одноциліндровим двигуном внутрішнього згоряння на водневому паливі зробив тестовий пробіг із Парижа в Жуенвіль-ле-Пон в 1860, покриваючи близько дев’яти кілометрів приблизно за три години.

[9] Пізня версія працювала на коксовому газі. Деламар-Дебутевільскій (англ.) Рос. автомобіль був запатентований і випробуваний в 1884 році.

Близько 1870 року у Відні, Австрія (тоді Австро-Угорська імперія) винахідник Зігфрід Маркус помістив рідинний двигун внутрішнього згоряння на простий возик, що зробило його першою людиною, що використав транспортний засіб на бензині. Сьогодні цей автомобіль відомий як «перша машина Маркуса». У 1883 році Маркус отримав німецький патент на низьковольтну систему запалювання типу магнето. Це його перший автомобільний патент. Ця технологія була використана в усіх подальших двигунах у тому числі в чотиримісній «другій машині Маркуса» в 1888-89. Запалювання в поєднанні з «роторними щітками карбюратора» зробили конструкцію другого автомобіля інноваційною.

Перший автомобіль, який реально використовувався, з бензиновим двигуном був сконструйований одночасно декількома незалежними німецькими винахідниками: Карл Бенц побудував свій перший автомобіль у 1885 в Мангаймі. Бенц отримав патент на свій автомобіль 29 січня 1886 року і почав перший випуск автомобілів у 1888 році, після того як його дружина Берта Бенц показала за допомогою першої міжміської поїздки від Мангайма до Пфорцгайма і назад у серпні 1888 року, що безкінні екіпажі цілком підходять для повсякденного використання. З 2008 року ця подія відзначено Меморіальною трасою імені Берти Бенц.

Незабаром, у 1889 році в Штутгарті Готтліб Даймлер і Вільгельм Майбах сконструювали з нуля автомобіль, щоб він не був схожий на карету, оснащену двигуном. Також їм приписують винайдення першого мотоцикла в 1886 році, але в 1882 році Енріко Бернарди з Падуанського університету запатентував одноциліндровий бензиновий мотор об’ємом 122 см³ (7,4 куб. дюйма) потужністю 0,024 к.с. (17,9 Вт) і встановив його на триколісний велосипед свого сина, що дозволяє розглядати його як мінімум кандидатом на винахід першого мотоцикла. У 1892 році Бернард збільшив трицикл так, що він був здатний перевозити двох дорослих осіб.

[3]^:ст.26

Один з перших чотириколісних автомобілів у Британії, що працює на бензині був побудований у Бірмінгемі в 1895 році Фредеріком Вільямом Ланчестером, їм же було запатентоване дискове гальмо^[en]. Перший електричний стартер був встановлений на Арнольді^[en], адаптація Бенц-Вело, який випускався з 1885 по 1898 роки.^[3]^:ст.25

Через всю метушню було забуто багато першопрохідців. Джон Вільям Ламберт з Огайо в 1891 році побудував триколісний автомобіль, який згорів у тому ж році. А Генрі Надінг з Аллентауна, Пенсильванія, сконструював чотириколісний. Досить імовірно, що таких винахідників було більше.^[3]^:ст.25

Panhard et Levassor (1890—1895) Репродукція Präsident у заводському музеї Tatra

Стаття у журналі «World’s work» (1903)

Перше виробництво автомобілів було засновано в 1888 році в Німеччині Карлом Бенцом і, за ліцензією Бенца, Емілем Роже у Франції. Також було безліч інших, у тому числі виробники трициклів Рудольф Егг, Едвард Батлер і Леон Болле.^[3]^:ст.20-23 Трицикл Болле, із двигуном власної розробки (об’ємом 650 см³), під керуванням водія Жамін зміг розвинути середню швидкість 45 км/год на ралі «Париж-Турвілль» 1897 року.^[3]^:ст.23 До 1900 року масове виробництво автомобілів почалося у Франції та США.

Першою компанією, створеною виключно для виробництва автомобілів, у 1889 році стала французька «Panhard & Levassor» (фр. Panhard et Levassor), яка також першою застосувала чотирициліндровий двигун.^[3]^:ст.22 За нею пішов «Peugeot» двома роками пізніше. До початку XX століття в Західній Європі почався підйом автомобільної промисловості, особливо у Франції, де в 1903 році було зібрано 30 204 автомобілі, що склало 48,8 % всього обсягу виробництва автомобілів у світі.^[10] Перший автомобіль, Nesselsdorf Präsident, Центральної Європи був випущений у 1897 році чеською компанією «Nesselsdorfer Wagenbau» (пізніше перейменовано в Tatra).^[11]

У 1893 році в США брати Чарльз і Френк Дюре заснували першу американську компанію з виробництва автомобілів «Duryea Motor Wagon Company». Однак на цьому етапі виробництва автомобілів домінував Ренсом Елі Олдс та його компанія «Olds Motor Vehicle Company» (пізніше відома як «Oldsmobile»). Його великомасштабна потокова лінія була запущена в 1902 році. Другою компанією в серійному виробництві стала «Thomas B. Jeffery Company», яка виробила та продала 1 500 Rambler, які склали 1/6 виробництва легкових автомобілів в США.^[12] У цьому ж році автомобілі марок Cadillac («Henry Ford Company»), Winton («Winton Motor Carriage Company») та Ford («Ford Motor Company») випускають тисячами. The Autocar Company, заснована в 1897 році, створила ряд інновацій, які використовуються до сьогодні, та залишається найстарішим моторним виробником транспортних засобів в США.^[13]

Протягом декількох років сотні виробників з усього західного світу стали випускати автомобілі з неймовірною кількістю різних технологій^[en]. Парові, електричні та бензинові автомобілі конкурували десятиліття, поки в 1910-х бензинові двигуни внутрішнього згоряння не стали домінантними. Розроблялися автомобілі з двома і навіть чотирма двигунами, а об’єм двигунів досягав дюжини літрів. У цей період було випробувано і відкинуто багато сучасних розробок, у тому числі газові та електричні гібриди^[en], багатоклапанові двигуни^[en], двигуни з розподільчими валами, повнопривідний автомобіль^[en].

У 1898 році Луї Рено встановив на De Dion-Bouton привідний вал^[en] і диференціал з конічними шестернями, створивши «перший в історії хот-род^[en]».^[14] Це дозволило Луї і його братам зайняти своє місце в автомобільній промисловості. За відсутності будь-яких чітких стандартів щодо архітектури автомобіля, типу кузова, матеріалів і управління винаходи з’являлися дуже швидко і неорганізовано. Багато автомобілів цієї пори використовували румпель замість кермового управління^[en], а також більшість з них пересувалися з фіксованою швидкістю. У 1903 році Rambler був стандартизований на кермовому управлінні та з місцем водія на лівій стороні транспортного засобу.^[15]Ланцюговий привід був більш поширений, ніж карданний вал, а закриті кузова були вкрай рідкісні. У 1902 році Renault став встановлювати барабанні гальма.^[16] У наступному році голландський виробник «Spyker» побудував перший повнопривідний спортивний автомобіль.^[17] Цей автомобіль ніколи не брав участі у змаганнях, а до 1965 року в серійному виробництві повнопривідних спортивних автомобілів ніхто не виробляв.

Інновації не обмежилися транспортними засобами. Збільшення числа автомобілів прискорило зростання нафтової промисловості, а також розвиток технології виробництва бензину (замість гасу і рідкого палива з вугілля), а також розвиток термостійких мінеральних мастильних матеріалів (замість рослинних і тваринних жирів).

Також були соціальні ефекти. Про автомобілі складали пісні, таку як «In My Merry Oldsmobile» (ця традиція ще досі триває). У 1896 року Вільям Дженнінгс Брайан став першим кандидатом в президенти, який проводив передвиборчу кампанію в Декейтер, штат Іллінойс із автомобіля (подарованому «Mueller»).^[18] У 1899 році Джейкоб Герман почав традицію для ньюйоркських таксистів, розігнавшись по Лексінгтон-авеню^[en] до «відчайдушної» швидкості 19 км/год (12 миль/год). У цьому році Акрон, Огайо, ухвалив перший самохідний фургон^[en] для перевезення ув’язнених.^[18]

До 1900 вже можна було говорити про національну автомобільну промисловість у багатьох країнах, у тому числі у Бельгії («Vincke», яка виготовляла копію Benz; «Germain» — псевдо-Panhard; «Linon» і «Nagant», обидва засновані на «Gobron-Brillié»), Швейцарії (провідні виробники «Fritz Henriod», «Rudolf Egg», «Saurer», «Johann Weber», і «Lorenz Popp»), Швеції («Vagnfabrik AB»), Данії (Hammelvognen), Норвегії («Irgens»), Італії (FIAT), і навіть у Австралії, де «Pioneer» відкрив майстерню в 1898 році з виробництва застарілих моделей футгона, який працював на парафіно-ензиновому двигуні. Тим часом, Koch почав поставки автомобілів і вантажівок з Парижа в Туніс, Єгипет, Іран і Голландську Ост-Індію.^[3]^:ст.25

5 листопада 1895 року в США Джордж Селден^[en] отримав патент на двотактний автомобільний двигун.^[19] Цей патент більше заважав, ніж сприяв розвитку автомобілів в США. Більшість великих американських компаній були ліцензовані патентом Сендлея, і були змушені платити за кожен вироблений автомобіль. Брати Студбейкер, ставши провідним виробником кінних транспортних засобів у світі, перейшли до виробництва електричних автомобілів у 1902 році, і до бензинових двигунів у 1904 році, але при цьому продовжували виробляти кінний транспорт до 1919 року.^[20]^:ст.90 У 1908 році в Перу був збудований перший південноамериканський автомобіль.^[21]

Протягом ери ветеранів автомобілі розглядалися більше як модні новинки, ніж по-справжньому корисний пристрій. Поломки були дуже часті, паливо було нелегко дістати, придатних для пересування на автомобілях доріг було мало, а швидкий розвиток галузі означав, що однорічний автомобіль практично нічого не коштував. Вирішальними подіями, що довели корисність автомобіля, стали: заїзд Берти Бенц 1888 року на велику дистанцію (вона проїхала більше 80 км (50 миль) від Мангейма до Пфорцхайма, щоб продемонструвати потенціал транспортних засобів, які виробляв її чоловік Карл Бенц), і успішний трансконтинентальний заїзд Гораціо Нельсона Джексона^[en], який перетнув США в 1903 році.

Бронзова або едвардіанська епоха[ред. | ред. код]

В основному цю еру називають едвардіанською, але також отримала назву бронзова, через поширене застосування бронзи в США. Бронзова (або едвардіанська) епоха тривала приблизно з 1905 року до початку Першої світової війни в 1914 році. 1905 рік став вершиною в розвитку автомобіля, відзначивши момент, коли більше автомобілів стало продаватися не ентузіастам, а звичайним споживачам.

Протягом приблизно 10 років, які становлять цю еру, будуть виділені різноманітні експериментальні розробки і альтернативні двигуни. Хоча сучасний турінґовий автомобіль був винайдений раніше, але тільки з широким розповсюдженням системи Панара-Льовассора з’явилися впізнавані і стандартизовані автомобілі. Специфікація цієї системи передбачала задньопривідний автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння, розташованим спереду, і шестеренчату трансмісію. Традиційні, схожі на карети, транспортні засоби були швидко забуті, а шкіряні та дерев’яні кузова поступилися місцем кузовам зі входом ззаду^[en] та іншим дешевшим кузовам.

Розвиток автомобілебудування^[en] у цю еру був швидким, частково завдяки існуванню сотні дрібних виробників, які змагалися за увагу світу. Основні розробки цього періоду це електричній системі запалювання (мотор-генератор на Arnold у 1898 році), незалежна підвіска^[en] (у дійсності створена Bollée в 1873) і гальма на всі чотири колеса (шотландська Arrol-Johnston Company у 1909). Для підвіски широко використовувалися ресори, хоча все ще застосовувалися безліч інших систем. Сталь замінила посилене дерево в конструкції шасі. Коробка передач і управління подачею палива, що дозволило рухатися з різною швидкістю, хоча автомобілі в більшості своїй мали дискретний набір швидкостей, а не нескінченно змінну систему, знайому по автомобілям більш пізніх періодів. Вперше з’явилося захисне скло, запатентоване Джоном Вудом в Англії в 1905 році (не стало стандартним обладнанням до появи Rickenbacker в 1926 році).

На піку популярності в США між 1907 і 1912 роках вироблялися моторні баггі з великими колесами (нагадували кінні вози до 1900 року). Їх виробляло більше 75 компаній, в тому числі Holsman (Чикаго), IHC (Чикаго) і Sears (продавав через каталогу). Вони припинили своє існування після виходу Model T. У 1912 році Hupp у США і BSA^[en] у Великій Британії вперше застосували суцільнометалеві кузова. У 1914 році до них приєднався Dodge (який виробляв кузова для Model T). Проте, пройшло ще 20 років до моменту, коли суцільнометалевий кузов став стандартним.

Приклади автомобілів цього періоду:

1908—1927 Ford Model T — найбільш поширений автомобіль цієї епохи. У ньому застосовувалася планетарна передача і педальна система управління. Автомобіль переміг на конкурсі «Автомобіль століття».
1909 Morgan Runabout — популярний малолітражний автомобіль. Такий вид автомобілів був більше продаваним, ніж чотиримісний.
1910 Mercer Raceabout — вважається першим гоночним автомобілем, який втілював ентузіазм водія, як і його побратими American Underslung і Hispano-Suiza Alphonso.
1910—1920 Bugatti Type 13 — міський та гоночний автомобіль, у якому були втілені передові інженерні розробки та дизайн. Схожими моделями були Type 15, 17, 22 і 23.
1917 Mitsubishi Model A — автомобіль, вироблений компанією Mitsubishi, ручної роботи, випущений в обмеженій кількості для японських керівників.

Ford Model T сфотографованого у Солт-Лейк-Сіті (1910)
Репродукція Morgan Runabout
Bugatti Typ 13 Brescia (1922)
Репродукція Mitsubishi Model A

Епоха вінтажних автомобілів тривала з кінця Першої світової війни (1919) і до краху Уолл-стріт (1929). Протягом цього періоду переважаючими стали автомобілі з переднім розташуванням двигуна, закритим кузовом і стандартизованим управлінням. У 1919 році 90 % автомобілів випускалися з відкритим кузовом; до 1929 р 90 % — з закритим. Швидким тривав і розвиток двигунів внутрішнього згоряння: на вершині лінійки були багатоклапаннові двигуни з верхнім розподільним валом, а для надбагатих покупців були розроблені V-подібні восьми-, дванадцяти і навіть шістнадцятициліндрові двигуни. У цьому ж році Мальком Лоухед (співзасновник Lockheed) винайшов гідравлічні гальма^[en], які були застосовані Duesenberg на їх Model А у 1921 році. Через три роки Германн Рейслер із «Vulcan Motor» винайшов першу автоматичну трансмісію з двоступеневою планетарною коробкою передач, гідротрансформатором і блокуючою муфтою. Ця трансмісія ніколи не виходила у виробництво (подібна до неї стане доступною лише у 1940 році).

Приклади автомобілів цього періоду:

1922—1939 Austin 7 — один із широко копійованих автомобілів за всю історію. Ця модель була зразком для всіх автомобілів, від BMW до Nissan.
1922—1931 Lancia Lambda — продвинутий автомобіль того часу, який вперше використовував тип корпусу монокок та передню незалежну підвіску.
1924—1929 Bugatti Type 35 — одна з найуспішніших гоночних моделей за всю історію автомобілів, яка здобула понад тисячі перемог протягом п’яти років.
1925—1928 Hanomag 2/10 PS — ранній представник дизайну автомобілів понтон.
1927—1931 Ford Model A (1927—1931) — після після довготривалого випуску Model T компанія порвала з минулим та почала нову серію з Model A в 1927 році. Було зібрано понад 4 мільйони автомобілів, що зробило її найпродаваною моделлю цієї епохи.
1930 Cadillac V16 — розроблений на піку винтажной епохи, кадиллак з V-подібним шестнадцятициліндровим двигуном разом з Bugatti Royale можна розглядати як легендарні розкішні автомобілі епохи.

Austin Seven Saloon (1931)

Довоєнна частина класичної епохи почалася з Великої депресії (1930) і закінчилася з відновленням від наслідків Другої світової війни (зазвичай вважають завершився в 1948). Саме в цей період у продажах домінують інтегровані крила і повністю закриті кузова, а нові типи кузовів седан мали в задній частини інтегрований багажник для вантажів. Старі малолітражки^[en], фаетони^[en] та турінґові автомобілі з відкритим верхом були витіснені до кінця епохи.

До 1930-го року було винайдено більшість з технологій, використовуваних у сьогоднішніх автомобілях, хоча деякі речі були «перевинайдені» і приписані комусь ще. Наприклад, передній привід був перевідкритий Андре Сітроен і представлений у Traction Avant у 1934 році, хоча він з’явився кілька років до того в дорожніх автомобілях зроблених Alvis і Cord, і в гоночних автомобілях Miller (можливо, з’явився ще в 1897 році). Аналогічно, незалежна підвіска спочатку була винайдена Амеде Болле^[en] в 1873 році, але не потрапила в серійне виробництво до появи малооб’ємного Mercedes-Benz 380 в 1933 році, що змусило популяризувати її на американському ринку. У результаті консолідації і дорослішання автомобільної промисловості до 1930 року кількість виробників автомобілів різко скоротилося, частково завдяки впливу Великої депресії.

Приклади автомобілів цього періоду:

1932—1939 Alvis Speed 20 — перший автомобіль з повністю синхронізованою коробкою передач.
1932—1948 Ford V8 — вперше застосований потужний двигун V8 з плоскою головкою циліндрів у серійному виробництві автомобілів.
1934—1940 Bugatti Type 57 — спеціальний висококласний автомобіль для багатих.
1934—1956 Citroën Traction Avant — перший масовий автомобіль з приводом на передні колеса, побудований на несучому кузові.
1936—1955 MG T-type — спортивний автомобіль.
1938—2003 Volkswagen Beetle («Жук») — задуманий як ефективний і дешевий автомобіль, розроблений ще в нацистській Німеччині. Протягом 60 років було продано понад 20 млн екземплярів з мінімальними змінами базової конструкції, ставши найпродаванішим автомобілем у світі та зайняв четверте місце на конкурсі «Автомобіль століття».
1936—1939 Rolls-Royce Phantom III — була останньою довоєнною моделлю та використовувала двигун V12.

Alvis Speed 20 (1933)
Rolls-Royce Phantom III (1936)

Після Другої світової війни автомобільний дизайн пережив революційні зміни в типі кузовів понтон (без виступаючих крил та їх рудиментів, підніжок і фар), а першими представниками були радянський ГАЗ-М20 «Побєда» (1946), британський Standard Vanguard (1947), американські Studebaker Champion та Kaiser (1946), чеська Tatra 600 (1946) та італійська Cisitalia 220 (1947).

Автомобілебудування остаточно оговталася від наслідків війни в 1949 році, коли в США були показані висококомпрессіоний дви

uk.wikipedia.org

Как выбрать свой первый автомобиль — полезные советы — журнал За рулем

26 июня

В жизни каждого автомобилиста было несколько «первых» автомобилей. Тот, на котором вы тронулись с места и проехали километр с инструктором. Или тот, в котором дал посидеть отец, когда вам было пять лет. Или ваш собственный — о выборе этого автомобиля и поговорим.

На последние или с запасом?

Цена всегда оказывается решающей при любой покупке. Автомобиль тем более не исключение. Приобретая первую машину, нужно исходить из размеров кошелька, но ни в коем случае не брать такую, когда денег хватит впритык. Помните, что автомобиль (тем более, если он новый) нужно застраховать по каско, необходимо оформить полис ОСАГО, а также потратиться на обязательные мелочи, такие как аптечка, огнетушитель, буксирный трос. Если вы покупаете автомобиль в канун зимнего сезона, подумайте о зимней «обувке».